верифікація
ВЕРИФІКА́ЦІЯ, ї, ж., книжн.
Перевірка правильності теоретичних положень на практиці, встановлення достовірності дослідним шляхом.
Експериментальна перевірка розробленого методу мала на меті верифікацію основних ідей, на яких базується розроблений алгоритм (з наук. літ.);
Верифікація завжди спирається на порівняння реальних дослідних зразків з еталонними, створеними на етапі проектування (з наук.-попул. літ.);
// філос. У неопозитивізмі – методологічне поняття на позначення процесу встановлення істинності наукових тверджень на основі їх емпіричної перевірки.
Верифікація виступає основним критерієм науковості (з наук.-попул. літ.);
// Перевірка і підтвердження істинності документів, матеріалів, правильності розрахунків і т. ін.
Здійснюватиметься верифікація великих компаній і видача сертифікатів (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)