верк
ВЕ́РК, а, ч., архт., заст.
Оборонна споруда й укріплення, що застосовувалися у фортецях.
Фортеця складалася з утвореного земляними валами шестикутника бастіонних фронтів із шістьома равелінами. Всі верки (захисні споруди) були земляними (з наук.-попул. літ.);
До комплексу фортечних споруд Києва входили також Подільський набережний верк та Миколаївський ланцюговий міст (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)