верлібр
ВЕРЛІ́БР, у, ч., літ.
Те саме, що Ві́льний вірш (див. вірш).
У “Вітрі з України” Тичина ширше, ніж будь-коли раніше, користується вільним віршем – верлібром (з наук. літ.);
Використовуючи успадковані від класики розміри і строфічні будови, М. Рильський звертався до форм сонетів, октав, терцин тощо і в пору панування сумнівного верлібру писав ямбами і хореями (з наук.-попул. літ.);
І. Франко дав зразки досконалої ритмічної будови віршів – від народнопісенної до верлібру (з навч. літ.);
Хіба що собі про поезію поговоримо. Про силабо-тоніку й верлібри, і про дактилічні рими (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)