версифікатор
ВЕРСИФІКА́ТОР, а, ч., літ.
1. заст. Поет.
Десятки спритніших версифікаторів постарались забігти поперед нього [П. Тичини], мавпувальним способом засвоюючи, як писали колись в альманахові “Жовтень”, “робочі ритми і пролетарські метафори” сучасності та намагаючись скинути з себе усю спадщину традиції (М. Зеров);
У поемі “Астрономіка” Марк Манілій виявляє схильність до риторики, він непоганий версифікатор, інколи йому вдаються виразні описи (з наук.-попул. літ.).
2. Віршописець, який вправно володіє технікою віршування, але не має справжнього поетичного таланту.
П'яні співуни – просто від кохання співали, а не оспівували .. своє кохання, як те часом роблять декотрі версифікатори (про віршомазів річ, а не про щирих поетів) (О. Ільченко);
Поема продемонструвала лишень довгі й нудні розумування версифікатора другої руки (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)