вертання
ВЕРТА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. верта́ти 3.
– Що ж то мені за гуляння – За ворота та й вертання! (з народної пісні);
Яким рипнув дверима, а мати вже й схопилась йому назустріч з жартовливим [жартівливим] наріканням на пізнє вертання додому (І. Нечуй-Левицький);
Скільки лайки й стусанів мав від матері за порвані штани й пізнє вертання з лісу (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)