вертихвіст
ВЕРТИ́ХВІСТ, воста, ч., розм.
Те саме, що вітрогі́н 1.
Той вертихвіст до всього призведе (В. Кучер);
[Мотря:] То не якийсь там вертихвіст. То чоловік статечний (В. Собко);
Добрий, видно, вертихвіст, та все ж таки втіха матері, є хоч до кого в хаті озватись (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)