верхньощелепний
ВЕРХНЬОЩЕ́ЛЕПНИЙ, а, е.
Стос. до верхньої щелепи.
Тіло верхньої щелепи містить верхньощелепну пазуху, що сполучається через великий верхньощелепний розтвір із носовою порожниною (з наук. літ.);
У порожнині черепа чутливий корінець утворює трійчастий вузол, від якого відходять три нерви: очний, верхньощелепний та нижньощелепний (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)