верховод
ВЕРХОВО́Д¹, а, ч., розм.
Впливова людина, що відіграє керівну роль у певному середовищі, у своєму оточенні і т. ін.
– Щось наших верховодів не чути, полякались, сидять по хатах, – сміялись люди (М. Коцюбинський);
Боярських верховодів не любили за кривди народні, за самоволю, за непорядки в управі (М. Грушевський);
Зінько з Оверком – найзапекліші витівники, верховоди в хлоп'ячому гурті (К. Гордієнко);
Верховоди компаній, концернів не люблять, коли хто пробує зазирати в їхні справи (О. Гончар).
ВЕРХОВО́Д², а, ч., рідко.
Те саме, що верхово́дка¹.
На запущену принадку Накидаються лини, Швидкохвості верховоди, Зачаровані плітки (П. Воронько).
Словник української мови (СУМ-20)