верховод
ВЕРХОВО́Д¹, а, ч. Впливова людина, що відіграє керівну роль у певному середовищі, у своєму оточенні і т. ін.
— Щось наших верховодів не чути, полякались, сидять по хатах, — сміялись люди (Коцюб., II, 1955, 79);
Зінько з Оверком — найзапекліші витівники, верховоди в хлоп’ячому гурті (Горд., II, 1959, 16);
Успіхи Радянського Союзу та інших соціалістичних держав явно виводять з рівноваги верховодів капіталістичного світу (Рад. Укр., 23.ІІ 1957, 1).
ВЕРХОВО́Д², а, ч. Те саме, що верхово́дка¹.
На запущену принадку Накидаються лини, Швидкохвості верховоди, Зачаровані плітки (Воронько, Три покоління, 1950, 12).
Словник української мови (СУМ-11)