вершечок
ВЕРШЕ́ЧОК, чка, ч.
Верхня, найвища частина чого-небудь (дерева, гори, споруди і т. ін.).
Сонце тілько що сіло за горою і його останнє рожеве проміння гасло на самих вершечках верб (І. Нечуй-Левицький);
Катя йшла вздовж узгір'я, якраз по його вершечку, і складалося враження, що вона йде на обрії (О. Гуреїв);
На обрії .. ледь помітно проступали вершечки хмар (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)