Значення в інших словниках
-
вершечок —
верше́чок іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
вершечок —
-чка, ч. Верхня кінцева частина чого-небудь (дерева, гори, споруди і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вершечок —
ВЕРШЕ́ЧОК, чка, ч. Верхня, найвища частина чого-небудь (дерева, гори, споруди і т. ін.). Сонце тілько що сіло за горою і його останнє рожеве проміння гасло на самих вершечках верб (І.
Словник української мови у 20 томах
-
вершечок —
ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал.
Словник синонімів української мови
-
вершечок —
Верше́чок, -ше́чка, на -ше́чку; -ше́чки, -ше́чків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
вершечок —
ВЕРШЕ́ЧОК, а, ч. Верхня кінцева частина чого-небудь (дерева, гори, споруди і т. ін.). Сонце тілько що сіло за горою, і його останнє рожеве проміння гасло на самих вершечках верб (Н.-Лев., II, 1956, 256); Сонце на заході..
Словник української мови в 11 томах
-
вершечок —
Вершечок, -чка м. ум. отъ вершок.
Словник української мови Грінченка