весельчак
ВЕСЕЛЬЧА́К, а́, ч., розм., рідко.
Те саме, що веселу́н.
Це був коротконогий хлопець, весельчак і танцюрист (О. Донченко);
Вмів і люлечки диміти, Весельчак та балакун (А. Малишко);
– Здоров будь, весельчак, як живеться, мій друже? (Д. Білоус).
Словник української мови (СУМ-20)