веселість
ВЕСЕ́ЛІСТЬ, лості, ж.
1. Властивість і стан за знач. весе́лий 1.
Ватя тільки й слухала, тільки й чула Леоніда Семеновича. І його веселість, і його говорючість дуже сподобались їй (І. Нечуй-Левицький);
Нараз він засміявся, та зараз же погасив свою веселість, уперто стулив губи (Ю. Шовкопляс);
Бенкет розпочався, веселість підігрівається вином (Р. Іваничук).
2. Веселе проведення часу; розвага.
І заробітків давніх нема, і веселості та гулятики нема, як колись бувало (І. Франко);
Веселість все розпалялась. Робилось душно, люди пріли у кептарях (М. Коцюбинський);
Ходила [Ольга] самотня, здалеку спостерігаючи веселість (Я. Качура).
Словник української мови (СУМ-20)