весляр

ВЕСЛЯ́Р, а́, ч.

Той, хто займається веслуванням.

Море сіре, злегка поморщене від вітру, весляр звільна січе його веслами (І. Франко);

Крізь легкий туман над поверхнею води вимальовується човен з двома веслярами (Іван Ле);

Весляр уперся веслом у мілину, але човен з місця не рушив – переповнений (К. Гриб).

Значення в інших словниках

1. весляр — (той, хто веслує) гребець, (на гондолі) гондольєр.  Словник синонімів Полюги
2. весляр — весля́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. весляр — -а, ч. Людина, що веслує.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. весляр — ВЕСЛЯ́Р (той, хто веслує), ГРЕБЕ́ЦЬ рідше; ГОНДОЛЬЄ́Р (на гондолі). Крізь легкий туман над поверхнею води вимальовувався човен з двома веслярами (І. Ле); Побачила (Олеся) недалеко човен з двома гребцями (О.  Словник синонімів української мови
5. весляр — Весля́р, -ра́, -ре́ві, -ре́м; -лярі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. весляр — ВЕСЛЯ́Р, а́, ч. Людина, що веслує. Море сіре, злегка поморщене від вітру, весляр звільна січе його веслами (Фр., XVI, 1955, 285); Крізь легкий туман над поверхнею води вимальовується човен з двома веслярами (Ле, Наливайко, 1957, 368).  Словник української мови в 11 томах