весляр
ВЕСЛЯ́Р, а́, ч. Людина, що веслує.
Море сіре, злегка поморщене від вітру, весляр звільна січе його веслами (Фр., XVI, 1955, 285);
Крізь легкий туман над поверхнею води вимальовується човен з двома веслярами (Ле, Наливайко, 1957, 368).
Словник української мови (СУМ-11)