веснянка
ВЕСНЯ́НКА¹, и, ж.
1. Хорова народнообрядова пісня, в якій оспівується пробудження природи, кохання, надії на врожай і т. ін.
Заспіває .. З дівчатами на вигоні – Гриця та веснянку (Т. Шевченко);
Здалека заносилися дівочі голоси – співали веснянку (Марко Вовчок);
Коло церкви, на вигоні, дівчата грали в перепілки, побравшись за руки та співаючи веснянок (І. Нечуй-Левицький);
Звідусіль лилася солодка музика дудок, а при ній підносилися високі й чудові жіночі голоси, які витинали веснянок (Валерій Шевчук).
2. Народна назва пташок, що прилітають ранньої весни.
Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка (Л. Глібов);
Веснянкою він, як і всі наші птахолови, називає весняних пташок, що перші приносять нам з далеких теплих країв свою нову пісню (О. Копиленко).
ВЕСНЯ́НКА² див. весня́нки.
Словник української мови (СУМ-20)