весняний
ВЕСНЯ́НИ́Й, я́на́, я́не́.
Прикм. до весна́ 1, 2; пов'язаний із весною.
Летіть, летiть весняної доби Земля i кiнь, списи i корогви! (Ю. Яновський);
Погожого весняного дня вони з матір'ю поралися на цій ділянці городу (Є. Доломан);
Давидові спогади – зелені, весняні (А. Головко);
// Який буває, відбувається навесні.
Веселе сонечко ховалось В веселих хмарах весняних (Т. Шевченко);
Березовий сік... Ніжний трунок весняний, Що годує і поїть ледь помітні бруньки (Л. Дмитерко);
Всі післявоєнні роки Хівря з першого ж дня весняної сівби й до пізньої осені – в полі (Микита Чернявський);
У піддашшi хмар мигнула перша весняна блискавка (Р. Андріяшик).
Словник української мови (СУМ-20)