весняний
ВЕСНЯ́НИ́Й, я́на́, я́не́. Прикм. до весна́ 1, 2. Весняна пора;
// Який буває, відбувається навесні.
Веселе сонечко ховалось В веселих хмарах весняних (Шевч., І, 1951, 389);
Березовий сік… Ніжний трунок весняний, Що годує і поїть ледь помітні бруньки (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 39);
Весняна оранка; *Образно. А Давидові спогади — зелені, весняні (Головко, II, 1957, 19).
Словник української мови (СУМ-11)