1. Словник української мови в 11 томах

весняний

ВЕСНЯ́НИ́Й, я́на́, я́не́. Прикм. до весна́ 1, 2. Весняна пора;

// Який буває, відбувається навесні.

Веселе сонечко ховалось В веселих хмарах весняних (Шевч., І, 1951, 389);

Березовий сік… Ніжний трунок весняний, Що годує і поїть ледь помітні бруньки (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 39);

Весняна оранка; *Образно. А Давидові спогади — зелені, весняні (Головко, II, 1957, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. весняний — весня́ни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. весняний — [веис(‘)н'анией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і і [веис(‘)н'аний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. весняний — -яна, -яне. Прикм. до весна 1), 2). Весняна пора. || Який буває, відбувається навесні. Весняний катар — тривале, хронічне захворювання кон'юнктиви ока, яке загострюється у весняні і літні місяці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. весняний — ВЕСНЯ́НИ́Й, я́на́, я́не́. Прикм. до весна́ 1, 2; пов'язаний із весною. Летіть, летiть весняної доби Земля i кiнь, списи i корогви! (Ю. Яновський); Погожого весняного дня вони з матір'ю поралися на цій ділянці городу (Є. Словник української мови у 20 томах
  5. весняний — ВЕСНЯ́НИ́Й (пов'язаний з весною; який буває, відбувається навесні), ЯРОВИ́Й рідше, ВЕСІ́ННІЙ рідко. Стояла рання весняна пора надворі (Панас Мирний); За вікнами тихо падав весняний дощик (М. Томчаній); Я стояти буду надворі, Обличчя вмию яровим дощем (Д. Словник синонімів української мови
  6. весняний — Весня́ни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. весняний — Весняний, -а, -е Весенній. Весняна погода. Макс. Зійшло сонце веснянеє — стало пригрівать. Рудч. Чп. 195. Словник української мови Грінченка