весняно
ВЕСНЯ́НО.
Присл. до весня́ни́й.
Шумлять струмки весняно (В. Сосюра);
Весняно пахнув степ (М. Бажан);
Глибинно, весняно клекоче вода, шум течії наче зливається з шумом невидимих крил угорі, в нічному небі, де, почувається, птахи летять і летять (О. Гончар);
Іван Стах .. майстрував вулики для роїв. Сонце пригрівало весняно, тому до рамен відпущене волосся жмутком зібрав на маківці (І. Чендей);
// у знач. пред.
Було весняно, легко на серці (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)