весіллячко
ВЕСІ́ЛЛЯЧКО, а, с.
Пестл. до весі́лля 1.
Чи де бенкет, чи де обід, Або весіллячко, родини, – Такої гарної години Ніколи не втеряю я: І їм, і ласую доволі (Л. Глібов);
Яке ж твоє весіллячко смутне-невеселе! (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)