весільний
ВЕСІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Стос. до весілля (у 1 знач.).
Весільний чад одразу вийшов у всіх з голови (І. Нечуй-Левицький);
– Хоч, може, трохи із запізненням, але весільний подарунок я вам приготував (Д. Ткач);
Коли бабуся десь у городі поралась чи в церкву ходила, я крадькома відчиняла скриню, діставала весільну фату мамину, приміряла її на себе (М. Руденко).
2. у знач. ім. весі́льна, ної, ж. Обрядова пісня, що виконується на весіллі.
Далі йшли молоді, а за ними музики, бояри, дружки, дівчата і народ і співали весільної (О. Стороженко);
Позаду співали Грицуневі весільної (В. Винниченко);
Пройду усі околиці і росяні сади, Щоб гармоністи юні весільну знов заграли (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)