весільчанин

ВЕСІЛЬЧА́НИН, а, ч.

Той, хто бере участь у весіллі (у 1 знач.).

Перед вікном раптом виник молодий хлопець і стовбичив хвилину, намагаючись привернути до себе увагу весільчан (Ю. Яновський);

Чотири пароконки .. з рушниками на оглоблях, четверо саней, переповнених весільчанами, шукали виходу (О. Довженко);

Погляди весільчан прикипіли до хрещених батьків, які по залюдненому тунелі несли дари молодятам (Є. Пашковський).

Значення в інших словниках

1. весільчанин — весільча́нин іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. весільчанин — -а, ч. Той, хто бере участь у весіллі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. весільчанин — ВЕСІЛЬЧА́НИН, а, ч. Той, хто бере участь у весіллі. Чотири пароконки.. з рушниками на оглоблях, четверо саней, переповнених весільчанами, шукали виходу (Довж.  Словник української мови в 11 томах