весільчанин
ВЕСІЛЬЧА́НИН, а, ч. Той, хто бере участь у весіллі.
Чотири пароконки.. з рушниками на оглоблях, четверо саней, переповнених весільчанами, шукали виходу (Довж., І, 1958, 153);
Перед вікном раптом виник молодий хлопець і стовбичив хвилину, намагаючись привернути до себе увагу весільчан (Ю. Янов., II, 1954, 90).
Словник української мови (СУМ-11)