весінній
ВЕСІ́ННІЙ, я, є, рідко. Те саме, що весня́ни́й.
Одного вечора весіннього сиділа собі Галя коло віконечка у своїй хатці й співала (Вовчок, І, 1955, 316);
Весіннє сонце хилилось уже на захід (Мик., II, 1957, 348).
Словник української мови (СУМ-11)