веґеря

ВЕҐЕ́РЯ, і, ж.

Український старовинний народний танець, що виконується у швидкому темпі.

Тут заплітали джереґелі, Дробушечки [дрібушечки] на головах; Скакали по полу [підлозі] веґері (І. Котляревський);

Підтикався та й давай веґері скакати перед громадою (Г. Квітка-Основ'яненко);

Заставили школяра “Отче наш” читати, самі стали веґерями боки витинати (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. веґеря — Веґеря, -рі ж. Родъ танца. Підтикавсь та й давай веґері скакати. Кв. II. 89.  Словник української мови Грінченка