вжик

ВЖИК, виг.

Звуконаслідування, що означає короткий різкий звук високого тону.

Вжик-вжик... співає брусок на лезі козацької шаблі (В. Чемерис);

Вжик! вжик! вжик! Це кухар заходився гострити великого різницького ножа, яким звикле [звикло] колять свиней (Ю. Винничук).