взаємозбагачення

ВЗАЄМОЗБАГА́ЧЕННЯ, я, с.

Взаємне збагачення кого-, чого-небудь.

В останні десятиріччя все більшого поширення набуває процес взаємодії та взаємозбагачення усного і писемного мовлення (з наук. літ.);

Степова та лісостепова лінії розвитку духовної культури України позначені взаємозбагаченням та взаємовпливами (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. взаємозбагачення — взаємозбага́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. взаємозбагачення — -я, с. Взаємне набуття яких-небудь позитивних якостей.  Великий тлумачний словник сучасної мови