вибатожений

ВИ́БАТОЖЕНИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до ви́батожити.

Крадій, спійманий на місці злочину, був вибатожений господарем (із журн.).

Значення в інших словниках

1. вибатожений — ви́батожений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови