вибатожити
ВИ́БАТОЖИТИ, жу, жиш, док., кого і без прям. дод., розм.
Дуже побити батогом; відшмагати.
– Цим разом або голову втне [Сулейман], або вибатожити повелить (А. Чайковський);
Уперше за багато років пан вибатожив свого наймита за дрібницю (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)