вибривати
ВИБРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БРИТИ, ию, иєш, док., що і без прям. дод.
Те саме, що виго́лювати.
Бідним модницям доводилося вибривати собі мало не півчерепа, щоб вийти у світ (з газ.);
Іван Мордкович кохався у своєму мистецтві, він крутився навколо Терентія, мовби заведений, мовби увесь був на пружинах. Він вибрив Терентієві навіть в носі (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)