вибухлий
ВИ́БУХЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до ви́бухнути.
Над містом слався ядучий дим від пожежі, стовпом стояла курява від допіру вибухлих бомб (В. Кучер);
Весь світ уже ніби просмердівся цим гарячим нудотним чадом вибухлих мін (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)