вибухлий

ВИ́БУХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́бухнути.

Над містом слався ядучий дим від пожежі, стовпом стояла курява від допіру вибухлих бомб (Кучер, Голод, 1961, 160).

Значення в інших словниках

1. вибухлий — ви́бухлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вибухлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до вибухнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вибухлий — ВИ́БУХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до ви́бухнути. Над містом слався ядучий дим від пожежі, стовпом стояла курява від допіру вибухлих бомб (В. Кучер); Весь світ уже ніби просмердівся цим гарячим нудотним чадом вибухлих мін (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах