вибуховий
ВИБУХО́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до вибуху (у 1 знач.).
Для видобування вапняку і крейди на більшості кар'єрів проводять вибухові роботи (з наук.-попул. літ.);
// Який має здатність вибухати (у 1 знач.).
Ягнич розумів, .. що й трюми під ним навантажені вибуховим матеріалом і можуть щосекунди злетіти в повітря (О. Гончар);
У носовій частині цього корабля був вибуховий пристрій, своєрідна бомба (В. Владко);
// Який утворюється внаслідок вибуху (у 1 знач.).
2. перен. Здатний до раптового бурхливого вияву почуттів, емоцій.
Порівняно з Джейн Маріка була надто вибуховою й темпераментною, вона прагнула щосекунди отримувати максимум насолоди (О. Авраменко).
3. лінгв. Утворений способом гортанного вибуху (див. ви́бух).
М. Смотрицький узаконює вживання літери ґ (різновиду грецької “гамми”) для передачі вибухового звука (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)