вибуховий
ВИБУХО́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до вибуху (у 1 знач.).
Для видобування вапняку і крейди на більшості кар'єрів проводять вибухові роботи (з наук.-попул. літ.);
// Який має здатність вибухати (у 1 знач.).
Ягнич розумів, .. що й трюми під ним навантажені вибуховим матеріалом і можуть щосекунди злетіти в повітря (О. Гончар);
У носовій частині цього корабля був вибуховий пристрій, своєрідна бомба (В. Владко);
// Який утворюється внаслідок вибуху (у 1 знач.).
2. перен. Здатний до раптового бурхливого вияву почуттів, емоцій.
Порівняно з Джейн Маріка була надто вибуховою й темпераментною, вона прагнула щосекунди отримувати максимум насолоди (О. Авраменко).
3. лінгв. Утворений способом гортанного вибуху (див. ви́бух).
М. Смотрицький узаконює вживання літери ґ (різновиду грецької “гамми”) для передачі вибухового звука (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- вибуховий — вибухо́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- вибуховий — [виебуховией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- вибуховий — -а, -е. 1》 Стос. до вибуху (у 1 знач.). || Який має здатність вибухати (у 1 знач.). || Який утворюється внаслідок вибуху (у 1 знач.). Вибухова речовина — речовина, що її використовують для висадження в повітря у промисловій та військовій галузях. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вибуховий — ВИБУХО́ВИЙ (здатний вибухати); РОЗРИВНИ́Й (перев. у спол. зі сл. куля). Вода не дозволяла користуватися вибуховими речовинами (М. Ю. Тарновський); Підклала (дівчина) кулю розривну під неї (стіну) (Леся Українка). Словник синонімів української мови
- вибуховий — ВИБУХО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до вибуху (в 1 знач.). Тепер для видобування вапняку і крейди на більшості кар’єрів застосовуються вибухові роботи (Таємн. вапна, 1957, 30); // Який має здатність вибухати (в 1 знач.). Словник української мови в 11 томах