вибуховий
ВИБУХО́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до вибуху (в 1 знач.).
Тепер для видобування вапняку і крейди на більшості кар’єрів застосовуються вибухові роботи (Таємн. вапна, 1957, 30);
// Який має здатність вибухати (в 1 знач.).
Шнур з’єднав вибухову речовину з скляними пробірками, наповненими рідиною, що мала спалахнути (Петльов., Хотинці, 1949, 23);
// Який утворюється внаслідок вибуху (в 1 знач.).
Вихора вдарило вибуховою хвилею об палубу, і він мало не знепритомнів (Кучер, Чорноморці, 1956, 57).
2. лінгв. Який утворюється способом вибуху (в 4 знач.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вибуховий — вибухо́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- вибуховий — [виебуховией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- вибуховий — -а, -е. 1》 Стос. до вибуху (у 1 знач.). || Який має здатність вибухати (у 1 знач.). || Який утворюється внаслідок вибуху (у 1 знач.). Вибухова речовина — речовина, що її використовують для висадження в повітря у промисловій та військовій галузях. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вибуховий — ВИБУХО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до вибуху (у 1 знач.). Для видобування вапняку і крейди на більшості кар'єрів проводять вибухові роботи (з наук.-попул. літ.); // Який має здатність вибухати (у 1 знач.). Ягнич розумів, .. Словник української мови у 20 томах
- вибуховий — ВИБУХО́ВИЙ (здатний вибухати); РОЗРИВНИ́Й (перев. у спол. зі сл. куля). Вода не дозволяла користуватися вибуховими речовинами (М. Ю. Тарновський); Підклала (дівчина) кулю розривну під неї (стіну) (Леся Українка). Словник синонімів української мови