вибігання

ВИБІГА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. вибіга́ти.

Зрештою, саме життя людини, яке є постійним вибіганням поза існування, поза свою вловимість, штовхало нас на шлях істинний (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. вибігання — вибіга́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вибігання — -я, ч. Дія за знач. вибігати.  Великий тлумачний словник сучасної мови