вибігання

вибіга́ння

-я, ч.

Дія за знач. вибігати.

Значення в інших словниках

1. вибігання — вибіга́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вибігання — ВИБІГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вибіга́ти. Зрештою, саме життя людини, яке є постійним вибіганням поза існування, поза свою вловимість, штовхало нас на шлях істинний (з публіц. літ.).  Словник української мови у 20 томах