вибігання
ВИБІГА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. вибіга́ти.
Зрештою, саме життя людини, яке є постійним вибіганням поза існування, поза свою вловимість, штовхало нас на шлях істинний (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me