вибігати

ВИ́БІГАТИ, аю, аєш, док.

1. що. Бігаючи, побувати скрізь у якомусь одному місці або в багатьох місцях.

Надибав [Хапко] на ріжок [вулиці], от і другий, п'ятий – катма грека. Мало не все місто вибігав та вишукав (Марко Вовчок);

Христя, вибігавши увесь базар, побігла знову додому (Панас Мирний).

2. Пробі́гати певний час.

Тепер вони [хлоп'ята] цілий день вибігають та вигуляють по улицях... (Панас Мирний).

3. що. Бігаючи, придбати, дістати що-небудь.

[Гапка:] Із самого ранку товчусь, обід зварила, заполочі вибігала (Ю. Яновський);

Скажете: але ж в аптеках немає тих трав. По-перше, може й справді доведеться побігати. По-друге, якщо нічого не вибігаєте, то краще на якийсь час відкласти це лікування (з газ.).

ВИБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БІГТИ, іжу, іжиш, док.

1. Бігом залишати, покидати яке-небудь приміщення, місце або з'являтися де-небудь.

Настуся вибігає заплакана з хати (Т. Шевченко);

З охоплених вогнем вулиць вибігали на околицю люди (П. Кочура);

На перон вибігло двоє військових (Ю. Яновський);

Син твій вибіжить з хати, простягне малі рученята (А. Малишко).

2. Виливатися, витікати з якої-небудь посудини під час кипіння.

Що з горшка вибіжить, то не позбираєш (Номис);

[Степан Демидович:] Ось сідай лиш, Гапко. [Гапка:] Нема часу, борщ вибіжить (В. Самійленко).

3. Бігом підніматися куди-небудь.

Макс вибігає на саму гору сходів (В. Винниченко);

Коні вибігли на гору, пішли підтюпцем (М. Коцюбинський);

Командир і комісар вибігли на верхню палубу і пройшли повз Марка (М. Трублаїні).

4. перен. Простелятися звідки-небудь кудись.

З другого боку [залізниці] одразу здіймається сопка, а просто – ще ближче – рівчак вибігає з паді (М. Трублаїні);

У село вони продерлися глухою стежкою, яка вибігала з балки (П. Панч);

Дорога з яру вибігла на рівнину (В. Минко).