вибігати

ВИ́БІГАТИ, аю, аєш, док.

1. що. Бігаючи, побувати скрізь у якомусь одному місці або в багатьох місцях.

Надибав [Хапко] на ріжок [вулиці], от і другий, п'ятий – катма грека. Мало не все місто вибігав та вишукав (Марко Вовчок);

Христя, вибігавши увесь базар, побігла знову додому (Панас Мирний).

2. Пробі́гати певний час.

Тепер вони [хлоп'ята] цілий день вибігають та вигуляють по улицях... (Панас Мирний).

3. що. Бігаючи, придбати, дістати що-небудь.

[Гапка:] Із самого ранку товчусь, обід зварила, заполочі вибігала (Ю. Яновський);

Скажете: але ж в аптеках немає тих трав. По-перше, може й справді доведеться побігати. По-друге, якщо нічого не вибігаєте, то краще на якийсь час відкласти це лікування (з газ.).

ВИБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БІГТИ, іжу, іжиш, док.

1. Бігом залишати, покидати яке-небудь приміщення, місце або з'являтися де-небудь.

Настуся вибігає заплакана з хати (Т. Шевченко);

З охоплених вогнем вулиць вибігали на околицю люди (П. Кочура);

На перон вибігло двоє військових (Ю. Яновський);

Син твій вибіжить з хати, простягне малі рученята (А. Малишко).

2. Виливатися, витікати з якої-небудь посудини під час кипіння.

Що з горшка вибіжить, то не позбираєш (Номис);

[Степан Демидович:] Ось сідай лиш, Гапко. [Гапка:] Нема часу, борщ вибіжить (В. Самійленко).

3. Бігом підніматися куди-небудь.

Макс вибігає на саму гору сходів (В. Винниченко);

Коні вибігли на гору, пішли підтюпцем (М. Коцюбинський);

Командир і комісар вибігли на верхню палубу і пройшли повз Марка (М. Трублаїні).

4. перен. Простелятися звідки-небудь кудись.

З другого боку [залізниці] одразу здіймається сопка, а просто – ще ближче – рівчак вибігає з паді (М. Трублаїні);

У село вони продерлися глухою стежкою, яка вибігала з балки (П. Панч);

Дорога з яру вибігла на рівнину (В. Минко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибігати — див. бігати; бігти Словник синонімів Вусика
  2. вибігати — ви́бігати дієслово доконаного виду вибіга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. вибігати — ВИБІГА́ТИ (бігом залишати, покидати яке-небудь приміщення, місце або з'являтися де-небудь), ВИЛІТА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИСКА́КУВАТИ, ВИСИПА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИНО́СИТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯ рідко, ВИХВА́ЧУВАТИСЯ розм., ВИКО́ЧУВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  4. вибігати — I [виб'ігатие] -айу, -йеиш, док. II [виб'ігати] -айу, -айеиш, недок. Орфоепічний словник української мови
  5. вибігати — ВИ́БІГАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Бігаючи, побувати скрізь у якомусь одному місці або в багатьох місцях. Надибав [Хапко] на ріжок, от і другий, п’ятий — катма грека. Словник української мови в 11 томах
  6. вибігати — I в`ибігати-аю, -аєш, док. 1》 перех.Бігаючи, побувати скрізь у якомусь одному місці чи в багатьох місцях. 2》 неперех. Пробігати певний час. 3》 перех. Бігаючи, придбати, дістати що-небудь. II вибіг`ати-аю, -аєш, недок., вибігти, -іжу, -іжиш, док. Великий тлумачний словник сучасної мови