вибійчаний
ВИБІЙЧА́НИЙ, а, е.
Зробл. з вибійки (у 1 знач.).
Другі в плахтах та запасках, голови шовковими платками повив'язують, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила (Панас Мирний);
Невеличкий чоловічок, в широких вибійчаних штанях з вузькою довгою латкою на всю холошу, підходить ближче й, уклонившись, скидає бриля (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)