вивідки
ВИ́ВІДКИ, док, мн. (одн. ви́відка, и, ж.), діал.
Розвідування, розвідка (див. ро́звідка¹ 1).
– Це ж мої тіточки, мої непрохані наглядачки .. послали її до тебе на вивідки (І. Нечуй-Левицький);
Це правда, що Ганна сама не була в партизанах, але знала ж їх усіх .. Хто ходив для них аж у місто на вивідку? Ганна (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)