вивірка
ВИ́ВІ́РКА¹, и, ж.
Те саме, що бі́лка.
Тут і там ставали ми, здержувані зчудовано блискавичними скоками вивірки по струнких соснах (О. Кобилянська);
Під час відпочинку Роман виліз на дерево і ганяв вивірку на невимовну втіху дівчаток (Іван Ле);
Вивірка, піднявши парус хвоста, бігла по оксамитовім, у таємничих письменах кори, окоренку клена (В. Дрозд).
ВИ́ВІРКА², и, ж., розм.
Те саме, що вивіря́ння.
Заспорили з одним партійцем. Він каже, що рентгенівські промені не можуть просвітлювати речей далі, як на аршин-два .. Так я це прийшов на вивірку, професоре (М. Івченко).
Словник української мови (СУМ-20)