вивірка
ВИ́ВІРКА¹, и, ж. Те саме, що бі́лка.
Тут і там ставали ми, здержувані зчудовано блискавичними скоками вивірки по струнких соснах (Коб., III, 1956, 246);
Під час відпочинку Роман виліз на дерево і ганяв вивірку на невимовну втіху дівчаток (Ле, Клен. лист, 1960, 20).
ВИ́ВІРКА², и, ж. Те саме, що вивіря́ння.
Перша вивірка провадиться рейсмусом по всіх кутах деталі (Фрез. справа.., 1957, 164).
Словник української мови (СУМ-11)