вивірка

ви́ві́рка 1

іменник жіночого роду, істота

білка

ви́вірка 2

іменник жіночого роду

вивіряння

Значення в інших словниках

1. вивірка — Білка [II-IV,VI] вивірка (21, 66) – “білка”; [ІЦ-2006]  Словник з творів Івана Франка
2. вивірка — Й, ж. Те саме, що білка. Ще потерпас вивірка битий горіх брати з твоєї долоні. Вчися чекати. (П-2:49).  Словник поетичної мови Василя Стуса
3. вивірка — I -и, ж. Те саме, що білка. II -и, ж. Те саме, що вивіряння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вивірка — ВИ́ВІ́РКА¹, и, ж. Те саме, що бі́лка. Тут і там ставали ми, здержувані зчудовано блискавичними скоками вивірки по струнких соснах (О.  Словник української мови у 20 томах
5. вивірка — ви́вірка білка (ст): І тут майже не видно було сьогодні людей, діти не перекликалися між смереками, здоганяючи вивірок, не грали в піску на обгородженому рондо (Марська)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. вивірка — БІ́ЛКА (тварина), ВИ́ВІРКА, БІЛИ́ЦЯ діал. І падає сніг, і шумлять дерева... Десь лускає білка горішки дебелі (І. Нехода); — У горах і танцюється легше. Там ти — як вивірка на галузках. Скок та скок! (Д. Бедзик).  Словник синонімів української мови
7. вивірка — Ви́вірка, -ки, -ці; ви́вірки, -рок; іноді веві́рка (білка)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. вивірка — ВИ́ВІРКА¹, и, ж. Те саме, що бі́лка. Тут і там ставали ми, здержувані зчудовано блискавичними скоками вивірки по струнких соснах (Коб., III, 1956, 246); Під час відпочинку Роман виліз на дерево і ганяв вивірку на невимовну втіху дівчаток (Ле, Клен.  Словник української мови в 11 томах
9. вивірка — Вивірка, -ки ж. Бѣлка. Вх. Пч. II. 7.  Словник української мови Грінченка