вивітрений
ВИ́ВІТРЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́вітрити.
Стояли [скелі] окремо, як будівля, поруйновані, вивітрені морозами, вітрами й часом (І. Багряний);
Поруч, у заростях, лежало .. вивітрене, як перепрана ганчірка, весло (Іван Ле);
З-під рядна давко пахло сухим глиняним порохом і вивітреною сажею (Григір Тютюнник);
Знову стіни відбивають гомін людських, здавалось би, уже навіки вивітрених голосів (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)