вигартовувати

ВИГАРТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГАРТУВАТИ, ую, уєш, док.

1. що. Гартуючи, робити міцнішим, пружнішим.

Вдалося з'ясувати, що шаблю і клинок вигартували у Львові (з Інтернету).

2. кого, що, перен. Зміцнювати, робити стійким, витривалим.

Діти війни і тяжкого повоєнного лихоліття самі вигартовували у собі силу духу і мистецькі переконання (з газ.);

[Д. Жуан:] Яку я гарну вигартував душу! (Леся Українка);

* У порівн. Горе не розслабило її, а наче ще більше вигартувало, насталило, як оту вузеньку косу-тавричанку чистої співучої сталі... (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. вигартовувати — вигарто́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вигартовувати — -ую, -уєш, недок., вигартувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Гартуючи, робити міцнішим, пружнішим. 2》 перен. Зміцнювати, робити стійким, витривалим кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигартовувати — ВИГАРТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГАРТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Гартуючи, робити міцнішим, пружнішим. 2. перен. Зміцнювати, робити стійким, витривалим кого-, що-небудь. [Д. Жуан:] Яку я гарну вигартував душу! (Л. Укр., III, 1952, 375); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах