вигачувати
ВИГА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГАТИТИ, ачу, атиш, док., що.
1. Вистеляти хмизом, колодами і т. ін. болото, пісок тощо для проїзду, проходу; прокладати гатку.
Десь колона забралася в сипучі піски... Мусили тоді самі .. вигачувати собі дорогу. Рубали довколишні лози .. і стелили їх під трактори та комбайни (О. Гончар);
* Образно. Якась погана рука невидима викопала між ними глибоку пропасть [прірву], котрої вже ніщо не вигатить (І. Франко).
2. розм. Гатячи, вибивати що-небудь.
Чоловік у стані алкогольного сп'яніння вигатив двері у своєму будинку (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)