1. Словник української мови у 20 томах

вигачувати

ВИГА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГАТИТИ, ачу, атиш, док., що.

1. Вистеляти хмизом, колодами і т. ін. болото, пісок тощо для проїзду, проходу; прокладати гатку.

Десь колона забралася в сипучі піски... Мусили тоді самі .. вигачувати собі дорогу. Рубали довколишні лози .. і стелили їх під трактори та комбайни (О. Гончар);

* Образно. Якась погана рука невидима викопала між ними глибоку пропасть [прірву], котрої вже ніщо не вигатить (І. Франко).

2. розм. Гатячи, вибивати що-небудь.

Чоловік у стані алкогольного сп'яніння вигатив двері у своєму будинку (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигачувати — вига́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вигачувати — -ую, -уєш, недок., вигатити, -ачу, -атиш, док., перех. Вистелювати хмизом, колодами і т. ін. болото, пісок тощо для проїзду, проходу; прокладати гатку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигачувати — ВИГА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГАТИТИ, ачу, атиш, док., перех. Вистелювати хмизом, колодами і т. ін. болото, пісок тощо для проїзду, проходу; прокладати гатку. Словник української мови в 11 томах
  4. вигачувати — Вигачувати, -чую, -єш сов. в. вигатити, -гачу, -тиш, гл. Запруживать, запрудить, сдѣлать запруду. Словник української мови Грінченка