вигачувати
ВИГА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГАТИТИ, ачу, атиш, док., перех. Вистелювати хмизом, колодами і т. ін. болото, пісок тощо для проїзду, проходу; прокладати гатку.
Десь колона забралася в сипучі піски… Мусили тоді самі на протязі кілометрів вигачувати собі дорогу. Рубали довколишні лози.. і стелили їх під трактори та комбайни (Гончар, І, 1954, 521);
*Образно. Якась погана рука невидима викопала між ними глибоку пропасть, котрої вже ніщо не вигатить (Фр., IV, 1950, 495).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вигачувати — вига́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вигачувати — -ую, -уєш, недок., вигатити, -ачу, -атиш, док., перех. Вистелювати хмизом, колодами і т. ін. болото, пісок тощо для проїзду, проходу; прокладати гатку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вигачувати — ВИГА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГАТИТИ, ачу, атиш, док., що. 1. Вистеляти хмизом, колодами і т. ін. болото, пісок тощо для проїзду, проходу; прокладати гатку. Десь колона забралася в сипучі піски... Мусили тоді самі .. вигачувати собі дорогу. Словник української мови у 20 томах
- вигачувати — Вигачувати, -чую, -єш сов. в. вигатити, -гачу, -тиш, гл. Запруживать, запрудить, сдѣлать запруду. Словник української мови Грінченка